TRANSFORMATION OF NEW ECONOMY FROM "HOMO ECONOMICUS" TO "HOMO CORPORATIVUS"
T. Busarieva
DOI: 10.32702/2306-6814.2021.11.17
УДК: 248.35.27
T. Busarieva
TRANSFORMATION OF NEW ECONOMY FROM "HOMO ECONOMICUS" TO "HOMO CORPORATIVUS"
Summary
Against the background of global technological changes and structural restructuring of the world economy, the creation of new models of economic development, characterized by high growth rates and a share of intellectual capital, comes to the fore. The nature of the causal relationship should be interpreted as follows: this global trend determines the paradigm of the economy, and the paradigm of the economy — the nature, features of the era, social paradigm, the nature of the post-industrial era. It is the paradigm of economics that is the criterion for determining the nature of the historical epoch and the corresponding social paradigm. It is justified to introduce into scientific practice the principle of similarity, conformity of paradigms. On its basis, in particular, it can be argued that the paradigm shift of the economy leads to a change in the social paradigm, the social nature of the era. Moreover, the social paradigm must be adequate to the paradigm of the economy. In addition, it causes a change in the previous paradigms of all levels in their hierarchy. It is worth noting that the paradigm of the economy of pre-industrial society corresponds to the general and higher in the hierarchy paradigm "Man — a child of nature." In the pre-industrial era, natural agricultural production prevailed, man could not survive without involvement in the agricultural process. Man as a link in the biological cycle of nature was forced to adapt and compare their actions with the biological rhythm of agricultural production. In the traditional view, it is expedient to distinguish three system-historical types of industrial economic growth: early industrial, mature industrial and late industrial. If the representatives of early industrial growth in organizational and institutional terms were mainly firms that were in individual private ownership or in the form of partnership, then mature industrial growth is based on corporate private ownership in the form of joint stock companies, where capital-ownership and capital-function are largely separated. From the context of research, it can be argued that the cost will increasingly be determined not by production costs but by research costs. That is why the modern paradigm of economics is in fact a new formulation of the basic law of economics — the law of value: the cost will be equal to the cost of research, in particular post-industrial society — a research society. It is characterized by an unprecedented shift of emphasis from production to research and the peculiarities of the transformation of the new economy from "homo economicus" to "homo corporativus".
Keywords: transformation; new economy; corporatization; corporatist; new ideology.
References
1. Chowdhury S. Organization 21C: Someday All Organization Will Lead This Way. Prentice Hall. 2019. Р. 83—90.
2. Davenport T.H., Prusak L. Working Knowledge. Boston: Harvard Business School Press, MA, 2020. Р. 120—125.
3. Despres C., Chauvel D. Knowledge Horizons. Newton: Butterworth-Heinemann, MA. 2020. Р. 431—450.
4. Drucker P. Planning for uncertainty. The Wall Street Journal (June 22). 2018. Р. 56—57.
5. Fuller S. Knowledge Management Foundations. Newton: Butterworth-Heinemann, MA, 2019. Р. 43—62.
6. Ivancevich J., Duening T. Managing Einstein's. Leading High-Tech Workers in the Digital Age. N. Y.: McGraw-Hill, 2020. Р. 22—27.
7. Liebowitz J., Beckman T. Knowledge Organizations. St. Lucie Press. 1998. Р. 54—60.
8. Nonaka I., Takeuchi H. The Knowledge Creating Company: How Japanese Companies Create the Dynamics of Innovation. N.Y.: Oxford University Press, 1995. Р. 178—195.
9. Penrose E. The Theory of the Growth of the Firm. 3rd ed. Oxford: Oxford University Press, 2018. Р. 21—26.
Т. Г. Бусарєва
ТРАНСФОРМАЦІЯ НОВОЇ ЕКОНОМІКИ ВІД "HOMO ECONOMICUS" ДО "HOMO CORPORATIVUS"
Анотація
На тлі глобальних технологічних зрушень і структурної перебудови світової економіки на перший план висувається створення нових моделей економічного розвитку, що відрізняються високими темпами зростання та часткою інтелектуального капіталу. Характер причинно-наслідкового зв'язку необхідно трактувати так: зазначена світова тенденція визначає парадигму економіки, а парадигма економіки — характер, особливості епохи, соціальну парадигму, характер постіндустріальної епохи. Саме парадигма економіки є критерієм визначення характеру історичної епохи та відповідної їй соціальної парадигми. Виправданим є введення в наукову практику принципу подібності, відповідності парадигм. На його основі, зокрема, можна стверджувати, що зміна парадигми економіки веде і до зміни соціальної парадигми, соціального характеру епохи. Причому соціальна парадигма повинна бути адекватною парадигмі економіки. Крім того, це спричиняє зміну попередніх парадигм усіх рівнів в їх ієрархії. Доцільно зазначити, що парадигмі економіки доіндустріального суспільства відповідає загальна і вища в ієрархії парадигма "Людина — дитина природи". В доіндустріальну епоху панувало натуральне сільськогосподарське виробництво, людина не могла проіснувати без залучення до землеробського процесу. Людина як ланка біологічного циклу природи змушена була підлаштовуватися та порівнювати свої дії з біологічним ритмом сільськогосподарського виробництва. В традиційному уявленні доцільно виокремити три системно-історичні типи індустріального економічного зростання: ранньоіндустріальний, зрілий індустріальний та пізньоіндустріальний. Якщо представниками ранньоіндустріального зростання в організаційно-інституціональному плані переважно були фірми, що знаходилися в індивідуальній приватній власності або у формі партнерства, то зріле індустріальне зростання спирається на корпоративну приватну власність у формі акціонерних товариств, де капітал-власність і капітал-функція багато в чому розділені. З контексту досліджень можна стверджувати: вартість все більшою мірою буде визначатися не витратами виробництва, а витратами дослідження. Саме тому сучасна парадигма економіки — це фактично нове формулювання основного закону економіки — закону вартості: вартість буде дорівнювати витратам дослідницької праці, зокрема постіндустріальне суспільство — це дослідне товариство. Для нього характерним є безпрецедентне досі перенесення акценту з виробництва на дослідження та особливостей трансформації нової економіки з "homo economicus" у "homo corporativus".
Ключові слова: трансформація; нова економіка; корпоратизація; корпоративіст; нова ідеологія.
Література
1. Chowdhury, S. (2019), Organization 21C: Someday All Organization Will Lead This Way, Prentice Hall, Hoboken, USA, pp. 83—90.
2. Davenport, T. H. and Prusak, L. (2020), Working Knowledge. Boston: Harvard Business School Press, MA, pp. 120—125.
3. Despres C. and Chauvel D. (2020), Knowledge Horizons, Butterworth-Heinemann, Newton, USA, pp. 431—450.
4. Drucker, P. (2018), "Planning for uncertainty", The Wall Street Journal, vol. June 22, pp. 56—57.
5. Fuller, S. (2019), Knowledge Management Foundations, Butterworth-Heinemann, Newton, USA, pp. 43—62.
6. Ivancevich, J. and Duening, T. (2020), Managing Einstein's. Leading High-Tech Workers in the Digital Age, McGraw-Hill, N. Y., USA, pp. 22—27.
7. Liebowitz, J. and Beckman, T. (1998), Knowledge Organizations, St. Lucie Press, St. Lucie, USA, pp. 54—60.
8. Nonaka, I. and Takeuchi, H. (1995), The Knowledge Creating Company: How Japanese Companies Create the Dynamics of Innovation, Oxford University Press, Oxford, USA, pp. 178—195.
9. Penrose, E. (2018), The Theory of the Growth of the Firm, 3rd ed., Oxford University Press, Oxford, USA, pp. 21—26.
№ 11 2021, стор. 17 - 21
Рубрика: Економіка
Дата публікації: 2021-06-15
Кількість переглядів: 581
